Таких давніх театрів, як Коломийський, не те, що в Україні, а й у всій Європі залишилися одиниці.
Вочевидь, не я один, прийшовши на гастрольну виставу у Тернополі Коломийського обласного драматичного театру, здивувався, прочитавши у програмці, що для коломийців - це вже 156 (!) театральний сезон.
Так довго не живуть, а тим більше театри! Виявляється, за винятком Коломиї.
Втім і вистава за відомою повістю Ольги Кобилянської “Земля” стилістикою постановки цілком відповідала якщо і не ХІХ, то початку ХХ ст. - це вже точно. Але тим вона й не розчарувала.
На сцені вирували пристрасті врівень із шекспірівськими. Cценічне дійство цілком “тягнуло” на трагедію.
Сюжет з розряду вічних - любов до землі обертається трагедією для людей. Те, що батьки стягали клаптик за клаптиком, у що вкладали здоров’я й душу, - згубило їхніх дітей.
За землю брат вбиває брата…
Пригадалося, як за попереднього режиму “Земля” О.Кобилянської активно використовувалася комуняками в агітації за колгоспи. А може, й ця постановка ще з тих часів? Бо ж “Земля” вже віддавна є “візитівкою” коломийського театру.
На жаль, окрім неї, коломийці привезли лише одну дитячу виставу…
Відтак, за повнотою вражень доведеться їхати аж у Коломию. А чим не привід? Кажуть, що таких ошатних, зі смаком відреставрованих райцентрів в усій Україні - одиниці.
