Дмитро Чиборак, народний артист України, директор-художній керівник Коломийського академічного обласного драматичного театру ім. І. Озаркевича, режисер вистави «Камінний хрест»:
«Їхати в Полтаву, це їхати до друзів, до брата. Ми віддамо нашим любим полтавчанам останню сорочку, поділимося останньою скибкою хліба. Ми їздимо один до одного на фестиваль не тільки тому що це радість зустрічі з друзями, а й радість зустрічі з вашим глядачем.
Цьогоріч привезли «Камінний хрест», але й досі не розумію, чому такий вибір. Ми могли показати не таку складну для сприйняття виставу. Мені здається, що публіка у вас більше любить сміятися, оперети, а тут треба слухати.
Реакція залу сьогодні мені була не зрозумілою. Я як завжди був за кулісами, тому питав у своїх акторів. Аплодисменти — це одне, а відчуття, що тебе слухають, коли ти працюєш на сцені, зовсім інше. Так от, кожен з акторів сказав одне – у Полтаві надзвичайна енергетика, глядачі слухають. Хоча мова складна, це Стефаник, це діалект, багато незрозумілих для вашого регіону слів, але все ж на емоційному рівні діалог відбувся.
Я старий режисер, коли бачу молодих режисерів, тих, хто освоює цей фах, прошу навчити їх одному (як би це парадоксально не звучало) – режисера на сцені не повинно бути видно! Театр має бути акторським! Геніальні вистави – це акторські вистави! У поганій виставі режисер вилазить, чим грішить сучасна режисура, де блиск, видовище та таке інше. Там немає актора! А актор — то найцінніше. Тому й хочеться вигукнути: «Дайте актора!», бо глядач приходить у театр, хоче постраждати, і його треба схвилювати, дати емоцію, розповісти те, що його вразить у саму душу…»
